Черкаська обл. м. Умань вул. Незалежності 1 тел. 04744 5-27-49 E-mail: centrallibrary19@gmail.com Facebook: https://www.facebook.com/profile.php?id=100022528305437

середу, 25 березня 2015 р.

Крилатий витязь

(до 95-річчя з дня народження І. Н. Степаненка)


    Іван Ничипорович Степаненко, уродженець Черкаської області, із села Нехайки, двічі герой Радянського Союзу, заслужений військовий льотчик СССР.
    Дитинство Івана Степаненка було безрадісним. Мама померла , коли йому виповнилося 10 років, а згодом помер і батько. В тринадцять років хлопець уже працював у колгоспі - боронував, пас худобу. Паралельно навчався в школі. Сестра, в сім'ї котрої хлопець жив просила його залишити роботу, щоб було легше навчатись, однак Іван відмовився.
   Одного разу юнак отримав листа від свого рідного брата, теж Івана, який уже працював на заводі слюсарем у місті Дніпродзержинську. Брат пропонував Івану молодшому переїхати до нього і разом працювати на заводі. Порадившись із близькими людьми, хлопець переїжджає у місто.  На заводі хлопця прийняли як свого, оформили учнем слюсара, а згодом хлопець опанував сам цю професію. Та його вабило інше, він довго міг дивитись, як здіймаються в небо літаки і вільно кружляють в небі (неподалік заводу вчились літати курсанти авіаційного клубу).  Він теж хотів бути на місці курсантів, щоб подивитись на своє село Нехайки з висоти пташиного польоту. Якимось чином про мрію хлопця дізнався секретар комітету, і запропонував Івану здавати іспити для вступу до авіаційного клубу. 

   Іван успішно склав вступні іспити і розпочав навчання, згодом йому запропонували піти у школу льотчиків. Потім Степаненко навчався в знаменитому Качинському училищі. Іван навчався швидко, легко, успішно, проте екзамени судилося здавати уже в перші дні війни. Ставши військовим льотчиком, своє перше бойове хрещення хлопець пройшов у січні 1942 року. За подальші чотири місяці він здійснив 60 бойових вильотів, сміливо вступав у повітряні бої. Іван мстив за свого старшого брата, який загинув у перші дні війни. Будучи сержантом, він за один бій збив два ворожих літаки, за що був нагороджений орденом Червоної Зірки. В серпні 1942 року Іван Степаненко робив по 4-5 бойових польотів у день. В одній із атак був поранений, але не припиняв операцію, мужньо терпів біль і лише коли приземлився - втратив свідомість.
   1943 рік Степаненко зустрів уже досвідченим повітряним бійцем, отримав звання лейтенанта. В небі лейтенант провів 17 повітряних боїв, 97 вильотів, збив шість ворожих літаків сам і шість в групі. Йому довіряють ескадрилью. До кінця 1943 року він збив 18 ворожих літаків особисто і вісім в групі. 
   13 квітня 1944 року, командиру ескадрильї, капітану Степаненко було присуджено звання Героя Радянського Союзу.
   Переможний 1945 рік Іван Степаненко зустрів майором, до його нагород були додані нові ордена і медалі, за нові заслуги в 26 переможних боях. 15 квітня 1945 року майору Івану Нікіфоровичу Степаненку було присвоєно звання двічі Героя Радянського Союзу. В тексті було сказано: "...він є кращим льотчиком, який літає в будь-яких умовах, хороший командир ескадрильї, чудовий організатор. За період командування ескадрилью, з 21 листопада 1943 року на 2-му Прибалтійському флоті ескадрилья провела 893 бойових вильоти, брала участь в 50 повітряних боях, у яких збила 40 ворожих літаків. "
   Всього за роки Великої Вітчизняної війни Іван Ничипорович Степаненко здійснив 395 бойових вильоти і особисто збив 33 ворожих літаки.
  В серпні 1945 року Степаненко удостоєний другої медалі "Золота Зірка".
   В Нехайках, Драбівського району, на батьківщині героя, поставлено бронзовий бюст видатного льотчика, двічі Героя Радянського Союзу.   
    Помер герой 31 травня 2007 року в Черкасах.
    Детальніше про життя і діяльність Івана Ничипоровича Степаненко можна дізнатись в Уманській центральній бібліотеці для дорослих, де була підготовлена книжкова виставка "Крилатий витязь", яка пропонувала читачам зібрані цікаві й унікальні книги про видатного земляка.

Немає коментарів:

Дописати коментар