Крути: Сум і біль і вічна слава

 

    До Дня пам'яті Героїв Крут у центральній бібліотеці для дорослих підготовлено хвилину історичної правди «Крути: Сум і біль і вічна слава». Цьому сприяє оформлена виставка, яка включає історичні документи, художні твори, спогади очевидців, світлини та матеріали про молодих захисників УНР, що символізують героїзм та боротьбу за незалежність. 

    29 січня 1918 року відбулася надзвичайно важлива подія в українській історії – Бій під Крутами. Бій мав локальний характер, проте його особливість полягала в тому, що на захист Української Народної Республіки в умовах політичної та управлінської неспроможності тогочасної української влади добровільно стали київські студенти, гімназисти та юнаки військової школи супроти ворога, який мав чисельну перевагу.

   Останнім часом змінилися оцінки бою під Крутами, який розглядається як приклад успішної оборонної операції, у результаті якої російсько-більшовицькі нападники на кілька днів втратили боєздатність. Ця затримка ворога дала змогу укласти Берестейський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

   Однак такого масштабного значення ця подія набула лише із здобуттям Україною незалежності.

  Справжні українці вбачають у цій події не трагедію трьох сотень юнацьких життів, а акт відновлення цілої нації у змаганні за Незалежність. Адже українську націю почали творити Герої під Крутами, перші кіборги України.

   Україна впродовж усього періоду існування боролась за волю та незалежність. Подвиг Героїв Крут став частиною української історичної пам’яті та важливою складовою в національно-патріотичному вихованні молоді.

 

   Усіх, хто бажає відчути  хвилину історичної правди, запрошуємо до бібліотеки!

 

У житті та смерті вони назавжди з нами: тліном не взялося…

     Розстріли євреїв у Сухому Яру, що на околиці Умані стоять в ряду найбільших трагедій Голокосту на українській землі.

     24 тисячі євреїв – жертв трагедії Сухого Яру вважається загальноприйнятою. Базується вона на свідченнях німецького обер-лейтенанта Ервіна Бінгеля. Але німці не рахували малих дітей, яких страчували разом із матерями.

     Немає права у безвинно загублених безслідно зникнути, як і немає права у нас забути про них. Тому в читальній залі нашої бібліотеки організовано виставку-реквієм «У житті та смерті вони назавжди з нами: тліном не взялося…» до Міжнародного дня пам’яті жертв голокосту, де розміщені матеріали і про трагедію в Сухому Яру.

 

Голокост – шрам на серці людства

     До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, який відзначається 27 січня, в читальній залі нашої бібліотеки організовано кінолекторій «Голокост – шрам на серці людства», щоб наші користувачі змогли більше  дізналися про найжахливішу трагедію в історії людства.

     Офіційно визнано, що нацисти вбили 6 млн євреїв протягом Голокосту, з них 1,5 млн – в Україні, зокрема в Бабиному Яру – одному із найбільших масових місць розстрілів під час Другої світової війни.

     В Україні Голокост відрізнявся особливою жорстокістю: розстріли відбувалися поруч із населеними пунктами, фактично на очах місцевих жителів.

     Вшановуючи всіх жертв Голокосту, жертв трагедії Бабиного Яру, світова спільнота засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до позбавлення мільйонів невинних людей права на життя.

     Голокост є одним із найбільших злочинів проти людяності, який нагадує нам, що світ має обʼєднуватись і протистояти ідеям, що ставлять під загрозу суверенітет будь-якої з країн світу та порушують права представників різних національностей.

 

Мова Павла Тичини – співочий струмочок

 

 

     Павло Тичина… Дороге і незабутнє ім’я… У цьому році прославленому поетові-академіку, громадському і державному діячеві, літературознавцеві, критику, публіцисту Павлу Григоровичу Тичині виповнюється 135 років від дня народження.

    Постать Павла Тичини в українській літературі – знакова. Адже з його поезією асоціюється початок новітньої доби в національному письменстві. М. Жулинський з цього приводу писав: «На початку ХХ століття він зумів піднести українську поезію на рівень світової… Тичина інтуїтивно відчув і усвідомив, що письменник має в оригінальних мистецьких формах виражати те, що народжується в його душі, в його поняттях».
     Працівниками абонементу центральної бібліотеки для дорослих зібрано чимало книг про поетичного генія, багатогранну особистість - Павла Тичину  та оформлено літературний портрет «Мова Павла Тичини – співочий струмочок».

Отож, запрошуємо до перегляду всіх, хто бажає познайомитись з його неперевершеною творчістю.

Експозиція презентує зібрання творів та вибрані твори поета різних років видання, у тому числі прижиттєві видання.

Сучасні видання, представлені на виставці, збагачують уявлення про поезію П. Г. Тичини. Це збірки , які  не передруковувались протягом восьми десятиліть, невідомі раніше читачам вірші про Україну, написані в ранній період творчості та багато поезій, які раніше не були надрукованими.

Про складний життєвий шлях і творчий вклад поета, ученого-літературознавця, публіциста та перекладача у розвиток та становлення української літератури розповідають монографії, матеріали наукових конференцій та публікації. 

    Павло Тичина був не лише видатним поетом, а й активним культурним діячем, який підтримував бібліотечну справу. У 1920-х роках він працював у київській дитячій бібліотеці, сприяв її розвитку та очолював бібліотечний колектив.

    Павло Григорович Тичина належав до найосвіченіших радянських письменників, чия ерудиція охоплювала не лише літературу, а й інші види мистецтва. Він був неперевершеним перекладачем із 40 мов світу. Тичину називали то символістом, то імпресіоністом, то романтиком, зводили характер його поезії до справді притаманної йому панмузичності.

     Поет, світового масштабу, Тичина формою глибоко національний, бо зумів у своїй творчості використати все багате надбання попередніх поколінь.

 

 Участь у вебінарі

 

 

     Працівники УМЦСБ взяли участь у спільному вебінарі ВГО Української бібліотечної асоціації, представників Svidok.org та Фонду Сергія Притули щодо організації унікальної спільної кампанії «З вас свідчення — з нас донат на Єдинозбір». Захід відбувся 22 січня 2026 р. на платформі ZOOM.

    Суть ініціативи — українці пишуть свідчення про війну на Svidok.org, платформа ж конвертує його у 50 гривень, що підуть на «Єдинозбір», у межах якого Фонд Притули, 412 бригада Nemesis і Світовий Конґрес Українців збирають 1 мільярд гривень на закупівлі дронів-перехоплювачів шахедів. Чим більше свідчень, тим більше донатів.

Участь у вебінарі взяли

·         Олена Кук — Директорка з контенту та комунікацій Svidok.org

·         Андрій Шувалов — Директор Фонду Сергія Притули

·         Олег Сербін — Генеральний директор Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого

·         Президент  Всеукраїнської громадської організації «Українська бібліотечна асоціація» (ВГО УБА)  Бруй Оксана Миколаївна

Під час вебінару обговорювались питання нового унікального способу підтримки армії та водночас меморіалізації воєнних досвідів. Під час зустрічі мова йшла про деталі кампанії, «Єдинозбір», роль кожного з партнерів та безпосередньо участь бібліотек в ініціативі: 

·         Хто може брати участь?

·         Про що писати свідчення?

·         Які свідчення будуть конвертовані в донат?

·         Як зібрати якнайбільше свідчень?

·         Що отримає бібліотека, яка збере найбільшу кількість свідчень?

    Розмова також торкалась етичних орієнтирів важливості фактору документування історії,  як  способу закрити небо від шахедів.

     Бібліотекарям, користувачам пропонується збір військових свідчень меморіалізації досвідів, не вигаданих історій, а спробі зберегти пам'ять.

 

Душа скарби правічні береже

     У День Соборності України працівники нашої бібліотеки відвідали персональну виставку  творчих робіт відомої мисткині, художниці, нашої читачки Олени Поліщук «Душа скарби правічні береже», що експонується в Державному історико-архітектурному заповіднику "Стара Умань".

     Під час екскурсії ми поринули у дивосвіт розписів мисткині, у мандрівку дивовижним світом образів і символів прадавнього мистецтва наших краян, у нескінечнно цікаву складну систему символіки народних розписів, які пані Олена відкрила, розшифрувала та перенесла на свої картини з властивою тільки для неї інтерпретацією.

     Дякуємо Олені Василівні за отримані позитивні емоції та психологічне перезавантаження від споглядання творчих робіт та цікавого супроводу художниці, яка презентувала свої картини.

 

Майстер живописної палітри

    Нині виповнюється 110 років з Дня народження видатного художника театру, живописця, народного художника України (1994), лауреата Шевченківської премії (1996) Данила Георгійовича Нарбута.

На абонементі центральної бібліотеки для дорослих підготовлено артдосьє «Майстер живописної палітри».

    Народився майбутній художник 9 (22) січня 1916 р. в родині художника-графіка Георгія Івановича Нарбута (автора тризуба – малого гербу України) та Віри Павлівни Нарбут. Рід Нарбутів стародавній, литовського походження, та Г. І. Нарбут вважав себе корінним українцем. Син залишився вірним ідеалам батька та все своє життя та творчість присвятив Україні.
     Значний вплив на формування особистості майбутнього митця та любов до української культури справила перша вчителька М. Тобілевич, донька драматурга І. Карпенка-Карого, яка познайомила свого допитливого учня з творами Т. Шевченка та М. Гоголя, залучала його до Шевченківських вечорів.

     Всю трудову діяльність Данило Нарбут провів у Чернівецькому, Івано-Франківському, Черкаському театрах. Завдяки невтомній праці та таланту митця глядачі могли зануритися у сюжет та характери героїв, відчувши на повну колорит та атмосферу кожної вистави.
       Він привніс до театру високу національну образотворчу ідею. Також Данило Георгійович створював оригінальні театральні костюми: не лише відтворював епоху, побут, а й розкривав внутрішній світ героїв вистави. Прекрасно знав історію костюма, його етнографічні особливості, умів виразно і принципово точно використати це на сцені.

      Самобутня творчість Нарбута зросла на українському грунті: її витоки знаходимо в героїчному епосі, в народних піснях і баладах, в козацьких думах, в легендарному образі козака Мамая. Своїм нащадкам митець залишив роботи, присвячені історії Київської Русі, життю волелюбного козацтва, природі України, полотна на теми українських свят і обрядів, народного побуту та історичних героїв.

     Картини Данила Нарбута з народознавчо-етнографічної тематики демонструють знання автором давньої міфології, демонології, обрядів і звичаїв. До таких робіт відносяться полотна “Колядки”, “Щедрий вечір”, “Скоморохи”.

Остання серія його робіт – “Квіти України” – вдало поєднує символіку образів, утверджує перемогу добра на Землі, що є головним лейтмотивом творчих надбань художника.