Соборна. Єдина. Неділима.

   22 січня - День Соборності України. Це особлива дата в українській історії ХХ ст. Саме цього дня 1919 року було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки. Але відзначати цю подію на державному рівні стали лише у 1999 році.

Щороку активісти символічно демонструють, що Схід і Захід – разом, створюючи "живий ланцюг" із жовто-синіми стрічками. Найбільша така акція відбулась 21 січня 1990 року, коли українці продемонстрували об'єднання, взявшись за руки від Києва до Львова.

На абонементі Уманської центральної бібліотеки для дорослих створено книжкову виставку: "Соборна. Єдина. Неділима." , де презентована література з історії становлення України, як незалежної, соборної держави.  Інформацію, яка представлена на виставці прослухали 23 читача. Вони звертали увагу на книги, і з великим задоволенням брали  їх читати. Наші патріотичні заходи допомагають становленню та формуванню у молоді патріотизму, гордості  за свою державу.

Крути - символ національної честі

29 січня 1918 року біля залізничної станції Крути, що між Бахмачем та Ніжином, війська зійшлися в нерівному поєдинку.

Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. Коли близько 17 години зібралися усі українські підрозділи, з'ясувалося, що не вистачає однієї чоти студентів, що стояла найближче до станції: у сум'ятті бою в полон потрапив розвідувальний звід (близько 30 осіб).

Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Червоний командир Єгор Попов, розлючений значними втратами з більшовицького боку (близько 300 осіб), наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців, з 27-ми студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», і решта студентів підтримали спів.

Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.

На похороні у Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти». 

2006 року на місці бою встановлено пам'ятник. З нагоди 80-ї річниці бою Монетний двір випустив в обіг пам'ятну гривню. 

Вшановуючи пам’ять загиблих, працівники читального залу підготували книжкову виставку.

Дивосвіт різдвяних свят

  Новий рік – одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят. У давніх слов'ян, як і в багатьох землеробських народів Європи, рік розпочинався навесні. Після прийняття християнства за греко-візантійським обрядом початком церковного та громадянською року стало 1 вересня. 3 1700 р. Петро І увів у Росії січневе літочислення, проте на Україні під впливом Литви й Польщі, які захопипи в XIV–XV ст. більшу частину території, традиція зустрічі Нового року 1 січня існувала ще з кінця XIV ст., хоч і тривалий час не визнавалася широкими масами. В цей день кожна родина прикрашає свою оселю кольоровими  стрічками, зелена  ялинка стає символом новорічного свята. Біля неї розкладають подарунки, та вся сім’я чекає тої миті, коли можна буде їх розгорнути. Зовсім маленькі діти чекають на Діда Мороза, який прийде вночі і виконає їхні найзаповітніші бажання.

6 січня – Святвечір.

Кожна господиня на Україні встає раненько, щоб приготувати на вечерю аж 12 пісних страв.

На столі головною стравою являється кутя і узвар. Прикрашає стіл дідух (уквітчаний сніп жита чи пшениці). А ще цей вечір у народі носить назву – Багата Кутя.

7 січня – Різдво Христове.

Свято Різдва Христового належить до найвеличніших свят, яке започаткувало християнську еру. Це день народження Ісуса Христа, Сина Божого, який прийшов на землю щоб врятувати людство від гріха. Згідно з переказами Євангелія, мати Ісуса Христа Марія та її чоловік Йосип жили в Назареті, а до Віфлеєма прийшли, виконуючи наказ правителя Августа з'явитися всьому населенню на перепис. Оскільки на перепис населення Римської імперії зібралося дуже багато людей, Марія та Йосип не змогли знайти місця для ночівлі, а тому їм довелося шукати прихистку в невеликій печері, де за поганої погоди зазвичай ховалися чабани. Там Марія і народила Сина Божого. Тоді янгол спустився з неба і повідомив чабанам, які в цей момент не спали, що Бог народився. Чабани перші прийшли вклонитися немовляті.

На небі засіяла Віфлеємська зірка. Орієнтуючись на неї, до печери з Марією та Ісусом Христом прийшли язичницькі мудреці й принесли Богу подарунки: золото, ладан і смирно. Золото символізувало царську владу, ладан — Божу волю, смирно — долю пророка.
До речі, саме з тих давніх часів сягає традиція виготовляти віфлеємську зірку та прикрашати нею новорічну ялинку.
Пославши свого Сина на землю, Бог-отець намагався показати людству важливість любові, добра, співчуття та взаєморозуміння між людьми.

Ніч перед Різдвом — свята ніч, тому цілу ніч горіло світло в кожному домі. Наступного дня в кожній родині з нетерпінням чекали колядників, які, піднявши святкову зірку, прикрашену стрічками, срібними дзвіночками, йшли від хати до хати, сповіщаючи господарям про народження Божого сина:

По усьому світу сталася новина
Діва Марія сина родила.
Сіном притрусила,
В ясла положила
Господнього Сина.

13 січня — день преподобної Меланії(ІV-V століття). Вона народилася в християнській родині, дуже багатій і шанованій. Коли їй виповнилося 14 років, її видали заміж за парубка Апініана. Він теж походив із знатної родини. Увесь свій статок ця молода родина використовувала для того, щоб допомагати тим, хто того потребує. Після багатьох років богоугодних діянь Меланія оселилася на горі Єлеонській, а згодом там було засновано монастир. Все своє життя вона дбала про хворих, самотніх людей, а померла 13 січня.

На Меланію українці грають у «Меланку», щоб провести новий рік якомога веселіше. Також, в цей день в українських традиціях існує звичай щедрування, під час якого групи щєдрувальників (переважно молоді) піснями славили господарів, бажали їм здоров'я й достатку, за що отримували винагороду. Щедрування супроводжувалося музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Обрядових новорічних пісень – щедрівок (різновид колядок) співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині, були щедрівки дитячі, жартівливі, пародійні.

14 січня - свято Старого Нового року

Наше літочислення відраховується за новим стилем. А за старим —всі події відбуваються на 13 днів пізніше. Свято Старого Нового року, яке припадає на 14 січня, таке радісне, що люди не захотіли від нього відмовлятися. Щоб не плутати перший Новий рік і другий, до останнього додали слово  «старий».
А ще цього дня відзначають свято Святого Василя, яке дуже шанують християни. Головна людина цього дня — перший посівальник. Він — перший «полазник», який приносить до оселі щастя. Найкращими «полазниками» вважаються молоді особи чоловічої статі, а недобра прикмета — якщо першою до хати завітає немічна бабуся.
Цього дня діти прокидаються дуже рано, бо в них важлива справа — посіяти треба. Народна традиція велить посівати спочатку в рідній оселі, а вже потім іти до чужих людей:

На здоров'я, на щастя, на Новий рік, щоб усе родило краще, ніж торік, — жито, пшениця, усяка пашниця... Дай, Боже!

19 січня – свято Водохреща

Різдвяні свята завершуються святом Богоявлення Господнього, яке в народі називають Водохреща. Богоявленням названий не день народження Ісуса Христа, а той, у який він хрестився й освятив воду.
Коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років, він прийняв хрещення від Іоана Хрестителя на річці Йордан. Християнські перекази оповідають, що коли Син Божий виходив із води, небеса розкрилися, і в цю саму мить на плече його опустився голуб. Це був Святий Дух. Звідси і пішла традиція хрещення у воді.
Це свято знаменує собою закінчення 12-денного періоду святок. Воно ввібрало в себе багато язичницьких і християнських обрядів, центральне місце серед яких належало обрядам, що пов'язані з водою. В цей день прийнято прорубувати у водоймі ополонку у вигляді хреста та занурюватись у воду, люди вірять, що в цей день вода має дивовижні властивості, зокрема може лікувати від різних хвороб.

Голод у хлібному краї

В четверту суботу листопада в Україні відзначається День пам'яті жертв голодомору, цього року це 28 листопада. Традиційно в цей день  українці запалюють свічу пам'яті. Мільйони замордованих голодною смертю в далекому 1933 році, залишили по собі світлу пам'ять і печаль. Страшна арифметика - зимою 1932 - 1933 рр. помирало в Україні 17 чоловік на хв., 25 тисяч щодня... Ця біда не оминула практично жодну українську родину. І це сталося саме в Україні - житниці всієї тодішньої радянської імперії... 

Ще у 2002 році Державний архів Черкаської області випустив книгу "Голод 1932 - 1933 років на Черкащині. Документи і матеріали". Працівники нашої бібліотеки підготували на цю книгу буктрейлер "Голод у хлібному краї" та озвучену книжкову виставку "Тридцять третя сльоза України". 

Тож схилімося в скорботному доземному уклоні перед пам'яттю жертв страшного голодомору.

21 листопада – День Гідності та Свободи

Боротьба не за щастя  вже навіть іде —

за життя!

Бо його забирають.

Нас Надія веде, нас ідея веде

За свободу для рідного краю!

21 листопада згідно Указу Президента України Петра Порошенка від 9 листопада 2015 року українці святкують День Гідності та Свободи.  Метою цього свята є відзначення доленосних для України  подій -   Помаранчевої революції та Революції  Гідності, вшанування патріотів, які виступили на захист демократичних цінностей, прав та свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору. Згадаймо ще раз дві революції, які змінили наше життя.

         Столичний Майдан став місцем, де звичайні громадяни творили нову історію нашої країни. За роки  незалежності на долю українців випало чимало випробувань, але ці труднощі не позбавили їх мужності, оптимізму і віри у щасливе майбутнє нашої держави. Ми здивували весь світ своєю єдністю, і жагою свободи.

         22 листопада 2004 дата початку «помаранчевої» революції в Україні, компанії загальнонаціональних протестів, мітингів, пікетів, страйків і інших акцій громадянської непокори проти свавілля влади. Події були організовані та проведені прихильниками Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді - грудні 2004 року. Події Помаранчевої революції  стали життєстверджуючим вогнем української нації. Серця українців з різних куточків багатосльозної країни почали вистукувати в унісон: "Разом нас багато, нас не подолати".

На жаль, влада, встановлена в Україні на той момент, не змогла реалізувати більшості очікувань, покладених на неї українським суспільством.

21 листопада 2013 року стало відомо, що уряд України вирішив зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Люди, обурені рішенням уряду, вийшли на майдан Незалежності в Києві. Акцію взнак протесту назвали "Євромайданом". Активну участь у подіях приймали журналісти, студенти та небайдужі до долі країни громадяни. Так розпочалася Революція гідності. 94 дні євромайдану повністю змінили українське суспільство. Кожен вносив посильний для нього внесок: будували барикади, привозили дрова і шини, готували їжу, оберігали спокій і добробут протестувальників. Всі люди щиро вірили у гідне життя по-європейськи. Нажаль, надію на краще майбутнє активісти Майдану здобували ціною власного життя.

         Чим був український Майдан грудня 2013 – лютого 2014? Визначити його природу непросто.

Сьогодні хтось може засуджувати Майдан, мовляв, саме ті події призвели до війни, сильної економічної кризи, смертей тисяч молодих, невинних людей. Однак, ця боротьба  - це бажання жити в демократичній, вільній, успішній, справедливій державі.

Можна сказати “Майдан був революцією гідності” або “Майдан був виступом за європейські цінності”, але це буде лише частиною великої картини, окремим її фрагментом. Бо, крім гідності та європейських цінностей, тут була воля і справедливість, солідарність і хоробрість, війна проти системи і національно-визвольна боротьба, протистояння громадянина з державою.

                  Революція гідності залишила по собі не просто слід — це рана, яка досі болить. У мирний, цивілізований час ХХІ століття на Майдані було вбито близько сотні невинних людей. Ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії, і схиляємо голови перед тими, хто загинув під час революції. Молоде покоління українців не могло уявити, що про збройні конфлікти, революції, війни знатиме не з підручників, а з власного досвіду.

І сьогодні  кияни та гості міста несуть лампадки і квіти у ті місця де ще два роки тому земля була щедро скроплена кров’ю українських патріотів. Йдучи на вулицю Інститутську тепер потрапляєш на Алею Героїв Небесної Сотні. На місці де колись стояла одна з найбільших барикад тепер меморіал загиблим героям. Українці стали першими європейцями в новітній історії, які за бажання жити в цивілізованій, демократичній країні поклали сотні життів.

Сьогодні на Майдані барикад немає, але боротьба залишилася! Майданівці нікуди не зникли. Вони пішли добровольцями з багатьма іншими захисниками відстоювати зі зброєю в руках незалежність України. Чимало з них стали волонтерами і почали забезпечувати українських військових усім необхідним. І саме майданівці почали формувати нову українську мрію: гідне життя у незалежній, єдиній Україні.

І зараз наш обов’язок перед тими, хто загинув за Україну, і хто продовжує приносити в жертву свої життя на Донбасі, перемогти в цій битві за кращу долю українського народу. Наша історія пронизана страшними подіями, зрадами, жорстокими бунтами й міжусобицями. Але водночас це історія великих мрій, неймовірної жертовності, героїзму й відваги.

Хочеться звернутись до всіх і кожного: давайте будемо згуртованими, сильними, будемо йти впевненими кроками до своєї мети. Почнемо із себе, свого дому, своєї родини творити гідну, квітучу, самостійну Україну.  Адже, Україна – це територія гідності й свободи. Тож зі святом Вас дорогі українці.

9 листопада - День української писемності та мови

Слово наше рідне, слово українське

Мова - втілення думки, духовне багатство народу, його історична пам'ять. Українська мова, за офіційними даними французьких лінгвістів, є однією з найдавніших слов'янських мов і однією з найкращих у світі. Враховуючи таку вагомість, Японія запровадила її для вивчення в Токійському університеті. У листопаді 1997 року був виданий указ Президента України "Про день української писемності та мови", який відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця. Як відомо, саме з нього починається писемна українська мова ще в ХІ -поч. ХІІ ст.
Важливий вклад у розвиток української писемності зробили брати Кирило  і Мефодій - просвітителі та проповідники християнства. Вони об'єднали примітивні старовинні писемні знаки слов'ян абеткою, що складалася із пристосованих грецьких літер та глаголиці, а також новостворених літер. Назвали її ім'ям творця - кирилицею. В нашому алфавіті є буква ї, якої немає більше в жодному алфавіті світу. Це символ неповторності і унікальності нашої мови. 
Завдяки канадському бізнесмену і меценату українського походження Петру Яцику, українська мова звучить на всіх континентах. Він вперше виступив з пропозицією проведення в Україні мовного конкурсу серед молоді. Завдяки таким як Петро Яцик, Іван Котляревський, Тарас Шевченко, Іван Франко та інших, українська мова сформувалась як літературна і займає почесне місце серед європейських мов. Працівники читального залу підготували книжкову виставку "Слово наше рідне, слово українське", де кожен відвідувач мав змогу ознайомитись із цими та багатьма іншими цікавими фактами щодо історії та розвитку української мови.

Завітай у бібліотеку!!!

Відкрий для себе Бібліотеку, бо сучасна бібліотека – це інформаційний, культурно-просвітницький, науково-методичний центр. Це комфортний, привітний, технічно обладнаний інформаційний заклад, що має безліч ресурсів для навчання і дозвілля всієї родини. Це місце, де можна поспілкуватися з друзями, провести ділову зустріч, взяти участь у культурних заходах.

    Першокурсники мають змогу  дізнатись про ресурсні можливості бібліотеки, нові форми популяризації літератури, довідково-інформаційне обслуговування користувачів.

Бібліотека здійснює комплексний підхід до формування інформаційної культури майбутніх фахівців, надає можливість об'єднувати пізнавальну та практичну інформаційну діяльність студентів. Адже правильно проведений пошук та вибір джерел інформації – одна із складових успішного освоєння майбутньої професії.

Любіть Бібліотеку! Саме вона стане для вас добрим помічником у навчанні. Чекаємо на Вас у нашій книгозбірні!

Нехай у Вашому житті завжди буде місце знанням, мудрості та книзі!