Дзвони Чорнобиля душу 

тривожать

На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні.
Як сніжниця, попелище біле 
Розвівалось в рідній стороні.

Там згоріли гнізда і гніздечка,
Поржавіла хвоя і трава,
Журавлина крихітна вервечка 
Напиналась, наче тятива.

Не було ні стогону, ні крику,
Тільки пошум виморених крил.
Журавлі несли печаль велику,
Наче тінь невидимих могил.

Не спинились птиці на кордоні,
Де сягає атомна яса,
І дивився батько з-під долоні,
І ридала мати в небеса.

На Чорнобиль журавлі летіли,
З вирію вертались навесні...

Дмитро Павличко

Чорнобиль… Це слово стало символом печалі й скорботи, символом трагедії, що сталася 26 квітня 1986 року.

Чорнобильська аварія належить до найбільших техногенних катастроф в історії людства. Вона вплинула на різні сфери життя світового співтовариства і, насамперед, - на ставлення людей до «мирного атома». Пам’ять про трагедію незагоєною раною залишиться в душі нашого народу.

Напередодні відзначення 35-ї річниці трагічної події у житті України – аварії на Чорнобильській АЕС, на абонементі Центральної бібліотеки для дорослих презентується виставка-реквієм «Дзвони Чорнобиля душу тривожать», на якій представлені  документальні матеріали і художні твори.

Усіх бажаючих запрошуємо оглянути запропоновану літературу.