НЕВИЧЕРПНІСТЬ  МОВНИХ    СКАРБІВ 

     

       Одним з найбільших скарбів, які успадковує кожний народ від своїх предків є його рідна мова. Мова - це дзеркало душі народу, то святиня, з якою зв'язана не тільки минувшина, а й сьогодення.

       Мова наша не вчорашня і ніким вона нам не дана і ні в кого не позичена. Її тисячоліттями творили і боронили наші предки. Українська народна мова в своїй словотворчій основі довгий час жила самостійно, розвиваючись за своїми внутрішніми законами, набираючи дедалі виразнішого обличчя, і збагачені новими словами відповідно до потреб думки в процесі її життя. 

        У 6 - му столітті наші предки створили свою державу з центром у Києві. У словнику української мови 6-го століття відображено побут наших далеких предків, їхні почування, стосунки між ними і природою, їх побут. З наявнї лексики напрошується висновок, що вже тоді було письмо. Слова: писати, читати, писар, не було тільки слова "буква." Можливо, було не буквенне, а інше письмо.

        Найдавніша згадка про українську мову датується 858 роком, а вперше вона набула рівня літературної наприкінці 18-го століття, після виходу друком 1798 року першого видання "Енеїди" І.Котляревського. Саме його і вважають засновником нової української літературної мови. Але ще за 224 роки до "Енеїди" в 1574 році, безіменний кобзар склав думу про Івана Свіржевського чистою українською мовою (її в незмінному вигляді подав відомий історик  М.І.Костомаров) , яка називалась  "Україна сумувала."  На початку 17-го століття турецький політичний діяч, мандрівник Евлія Челебі писав, що "українці - стародавній народ, а мова їхня багатша і всеосяйніша, ніж персидська, китайська, монгольська і всілякі інші."  В 1658 році промова козака на січовій Раді - "То вся Україна присягаємо"  (за Виговського).

  

         Українська мова входить до трійки найкрасивіших мов світу: на мовному конкурсі, який відбувся в Парижі в 1934 році, її визнано за такими критеріями, як :фонетика, лексика, фразеологія і будова  речення після французької і перської найкращою.

          Першим букварем, видан

им в Україні, була книга, надрукована 1574 року  у Львові першодрукарем Іваном Федоровим. Найдавнішими українськими поетесами, імена яких відомі і про яких збереглися документальні свідчення є інокиня  Анисія Парфенівна та Анна Любовичевня  (16-18 ст.).

         Найстарішою українською піснею, запис якої зберігся до наших днів, вважається пісня "Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?".

         Найбільше перекладався "Заповіт" Тараса Шевченка - 147 мовами світу.

          Отож, маємо  зрозуміти, що той, хто нехтує рідною мовою, зневажає її, збіднює, насамперед,  сам себе.

         Під час заходу було проведено турнір знавців української мови.