Магія купальської ночі

Найколоритніше та найцікавіше свято, яким закінчується літній сонячний цикл календарних дохристиянських свят, – це свято молоді Купало або Купайло.

Головна особливість купальської ночі – очищувальне багаття. Навколо нього танцюють, через нього стрибають: хто вдаліше і вище стрибне, той буде щасливіший.

Раніше,  через купальський вогонь проганяли домашню худобу для захисту її від мору. У купальських вогнищах матері спалювали зняті з хворих дітей сорочки, щоб разом з цією білизною згоріли і хвороби. 

За переказами, у купальську, саму коротку ніч, не можна спати, так як оживає і стає особливо активною всяка нечисть – відьми, перевертні, русалки, змії, чаклуни, домовики, водяники та лісовики.

А героєм рослинного світу в цю ніч є папороть, з якою пов'язують перекази про скарби. 

Незаміжні дівчата в ніч на Івана Купала плели вінки з трав і квітів та кидали їх у воду. Вінок потрібно було плести за особливою технологією, яка передбачає використання 12 видів рослин. Спостерігаючи, як пливе вінок по воді, дівчата визначали своє майбутнє. Якщо вінок потоне –  найближчий рік заміж дівчину не покличуть. Якщо вінок навіть від берега не відплив – суджений десь зовсім поруч. Якщо ж вінок поплив досить далеко, то любов прийде здалека.