В рамках акції «Українська молодь читає» відбувся літературно-мистецький вернісаж «Вся любов і гордість світу – від наших матерів»

     Добро, а разом з ним і краса тісно пов’язані одне з одним і постійно оточують нас в житті, тільки ми не завжди помічаємо їх в оточуючому нас світі.

        Та ці два поняття – вічні, і приходять вони до нас з самого раннього дитинства. Це чарівне слово «добро» відоме нам з тих самих пір, як ми почали говорити, але спочатку воно прийшло до нас із першим словом дитини – «мама». Мама – це те добро, яке оточує нас з раннього дитинства до того часу, поки настане пора розлучатися. Але й тоді мама повсякчас оберігає нас від усього лихого своєю невидимою добротою, своїми переживаннями та молитвами, своєю мудрою наукою, з якою пустила нас в життя.

        Неможливо пригадати ту хвилину, коли добро засіяло в душі і зігріло її своїм теплом. Це тому, що колискова і святий образ мами, і сонце в небі голубому, і птахи, що відлітають в далеку даль – все це приходить, як чудовий подарунок світла і добра, непомітно, тихенько, всиляючись в нас, зігріваючи теплом і благодаттю.

        Ікона – це перше зображення матері, материнства в цілому в історії людства, в розвитку цивілізації. (Показуємоі розповідаємо з «Дитячої біблії» про народження і воскресіння. Акцентуємо увагу на виразності поглядів матері і немовляти, на безмірній любові жінки до своєї дитини).

        За довгий час існування людства, художники різних епох створили величезну кількість портретів жінок-матерів. Це чудові зображення на полотнах Леонардо да Вінчі – «Мадонна», «Мадонна з немовлям», «Святе сімейство»; Мікеланджело , Рафпеля, Ян ван Ейка, Рембрандта  Харменса ван Рейна, Венеціанова А., Реріха, тощо. (Демонструємо відеоряд репродукцій на великому екрані, зупиняючи увагу аудиторії на зображенні жінки-матері).

Звучить пісня Шуберта «Ave Maria» на екрані картина Рафаеля «Сикстинська Мадонна».

Рафаель Санті створив чудову картину «Сикстинська Мадонна»: образ Мадонни є поєднанням ніжності і доброти з величчю, що переростає в гімн материнству. Її очі сповнені надзвичайної любові та водночас повні смутку і тривоги, тому що найдорожче, що в неї є,  - свого сина, - вона має віддати заради щастя і спасіння людей.

        Франц Шуберт написав надзвичайно світлий, ліричний та піднесений гімн на честь Діви Марії.

        «Ave Maria» - від латинського – «Радуйся, Маріє!» - цими словами архангел Гавриїл привітав діву Марію з народженням Ісуса Христа.

        Композитор вклав у твір таку щирість, сердечність і любов, що ця мелодія хвилює людей на протязі 200 років після написання. Ця пісня настільки співзвучна з твором Рафаеля, що може бути одним мистецько – візуальним твором. Адже ця ніжна, урочисто-схвильована мелодія, яка сповнена величезної внутрішньої сили, створює прекрасний, чистий і великий образ Жінки-Матері.

(Звучить пісня С. Островського «Пісня про жінку», на екрані картина Савицького «Партизанська Мадонна»)    

  Картина Савицького присвячена подіям Другої світової війни, іде страшна, безжальна війна проти людства, а на полотні – Мати, втілення життя, радощів, горя, миру. Якщо є вона, то є життя, за яке слід боротися.

        Для українців образ матері триєдиний: любов до рідної неньки, яка переростає у глибоку шану до Матері Божої, яка завжди була покровительницею українців, та невгасиму, палку любов, що втілювалася в вічній боротьбі до Матері – України, що потребує захисту.

        Т. Г. Шевченко – український поет, письменник, художник – в дуже ранньому віці втратив матір, тому тема материнства в його творах проходить ніжною ниттю.

 У нашім раї на землі 

Нічого кращого немає, 

Як тая мати молодая 

З своїм дитяточком малим. 

І перед нею помолюся, 

Мов перед образом святим .

        І до сьогоднішніх днів українська поезія складає величальну пісню Матері. (Далі іде відеоряд, що супроводжується фрагментами пісень, покладених на вірші українських поетів).

        В «Пісні про рушник» А. Малишка, де він використав символ – рушник, який мати шила синові, щоб їхав в дорогу далеку, ця пісня давно стала дійсно народною.

        Дмитро Павличко створив прекрасний вірш «Два кольори», які переплелись, як мамине шиття червоними і чорними рядками.

        До сліз зворушують слова М. Сингаївського з поезії «Чорнобривці», що стала одною з найулюбленіших пісень українського народу.

У своїй поезії «Мати» він наголошує:

Від матері — слово, і пісня, і хліб.

Перша ластівка в небі, веснянка в гаях.

Все від матері — мужність і перший політ,

і як мати для всіх — Батьківщина моя.

        У вірші «Сива ластівка» Б. Олійник душевно звертається до матері:

Там, де ти колись iшла,

Тиха стежка зацвiла

Вечоровою матiолою,

Житом-долею світанковою…

        В. Симоненко у своїй поезії «Лебеді материнства» оспівує матір і Батьківщину, як одне ціле:

Можна вибрать друга і по духу брата, 

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину, 

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

        Тема материнства вічна, тому що воно асоціюється з миром, надією і оновленням. Ставлення до образу матері в різних культурах може відрізнятись, але мама, батьки та родина в цілому є тією опорою і надійним тилом, які в найскладніших обставинах залишаються з нами.

        Сучасний живопис, графіка, скульптура, фотографія – це той широкий діапазон видів АРТ-ПРАКТИК, який демонструє сьогоднішнє уявлення художників про фігуру матері і жінки, її місце у житті кожної людини.

(На екрані демонструємо сучасне мистецтво, присвячене жінці-матері. Виставки цієї тематики особливо цікаві були проведені у Львові, на Волині, тощо)