Люблю поезію… Вона, немов струмок.
Що живить глибоко душі коріння.
Люблю поезію, читати поміж строф
Мистецтвом слова вишиті картини
Гадаємо, ви погодитеся, що поезія нас супроводжує з раннього дитинства аж до кінця. Кожен знаходить у ній щось своє, щось близьке і зрозуміле серцю.
Чому так відбувається?
Поезія — це особливо вишуканий вид мистецтва
, що втамовує душевну спрагу і дозволяє поділитися своїми переживаннями, радощами, журбою, перемогами…
Світ української поезії неосяжний: згадаймо гнівно-журливі твори Шевченка, і революційні рядки Франка, і сентиментальні строфи Лесі Українки, і музичні вірші Тичини, сонети Рильського, пісні Малишка, містичні образи Богдана-Ігоря Антонича, постмодерні форми поезій Жадана…
Наші активні читачі теж долучилися до святкування Дня поезії і вирішили поділитися з вами віршами легендарної Ліни Костенко!
Читаємо і перемагаємо!
Немає коментарів:
Дописати коментар