І доля, як зоря

 "Найкраще в її писаннях, то, без сумніву, її мова. При всій своїй простоті і популярності вона дуже багата лексиконом і незрівнянно мелодійна" — писав Великий Каменяр Іван Франко про Марко Вовчок та її творчість.

«Та хіба це не диво, щоб росіянка перетворилася в українку, та такі повісті видала, що тобі, мій друже, довелося би впору!» — писав Пантелеймон Куліш у листі до Тараса Шевченка.

Марія Вілінська (справжнє ім'я Марко Вовчок) походила зі зросійщеної польсько-української дворянської сім’ї.

У своїх творах майстерно зображувала трагічну долю жінки-кріпачки. Основоположниця дитячої української прози. Творила під псевдонімом «Марко Вовчок». За однією з версій, псевдонім вигадав Пантелеймон Куліш, що у такий спосіб поєднав прізвище чоловіка Марії з її «вовчкуватістю» у спілкуванні (була мовчазна і мало говорила).

Знала більше десяти мов. Переклала багато творів із французької, німецької, англійської, польської, зокрема – 15 романів Жюль Верна. А повість «Маруся» стала улюбленою дитячою книжкою у Франції і видавалася 20 разів.

Чоловіки нею захоплювалися, обож­нювали, кохали та проклинали. Через неї накладали на себе руки. Жінки пліткували, ревнували, заздрили, осуджували й ненавиділи.

Марко Вовчок — постать непересічна й глибоко філософська. Щоб ознайомитися детальніше з літературним портретом письменниці, запрошуємо на виставку "І доля, як зоря", яку підготував на честь 190 років від дня народження літераторки абонемент бібліотеки для дорослих.