Світ ловив мене, та не спіймав

(295 р. з дня народження Г.С. Сковороди) 

Народився 3 грудня 1722р. у селі Чорнухи на Полтавщині.

         Навчався у дяка-скрипаля на привілейованому становищі, співав у церкві.         

Вищу освіту отримав у Києво-Могилянській академії.

У 20 років поїхав до Петербургу, де прославився музично. Повернувшись їде у 3-річну подорож по світу.

Працював у Переяславському колегіумі, потім – домашнім вчителем. Працював професором у Переяславі, в Харкові, приватно перекладав Плутарха, писав свої твори.

З 1769р. став мандрівним педагогом-просвітником. Останні десятиріччя – це роки його слави. У філософських діалогах і трактатах біблейська проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Зміст людського існування — подвиг самопізнання.

Передбачив свою смерть: «Він пішов у свою кімнатку, перемінив білизну, помолився Богу і, підложивши під голову свої писані праці і сіру свитку, ліг, зложивши навхрест руки. Довго чекали на нього з вечерею. Сковорода не з’явився. Другого дня вранці до чаю теж, до обіду так само. Це здивувало господаря. Він насмілився увійти до Сковороди, щоб розбудити його; одначе Сковорода лежав уже холодний закостенілий.»

Це сталося  9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочевського району Харківської області.