Співець
козацької вольності
Народився Андрій Якович 15 травня 1857 року в
сім’ї дрібного службовця в місті Самбір (нині Львівська
область). В ранньому віці втратив обох батьків, тому хлопчика забрала до себе
бабуся в село Гординя в Самбірському повіті. Малий Андрій
навчився читати польською,
оскільки українського букваря не було. До початкової школи не ходив, навчався
вдома. Іспити за початкову школу здавав приватно.
У 1869-1877 роках навчався в Самбірській гімназії, де
прочитав Шевченкового «Кобзаря». В гімназійні роки (1873-1877) був членом підпільного товариства
«Студентська громада».
У 1877-83 навчався на філософському ф-ті, згодом — юридичному ф-ті Львівського університету.
Очолював студентське товариство
«Дружній лихвар».
У 1881 став співзасновником «Кружка правників».
У 1882 мобілізований до
війська, в чині офіцера австрійської армії брав участь у поході до Боснії.
Після армійської служби займався адвокатською
практикою в Самборі.
21 вересня 1884 одружився з Гладилович Наталією (дожили разом до золотого весілля, мали 6 дітей).
У 1890 відкрив власну
адвокатську канцелярію в Бережанах. На Бережанщині проводив активну громадську
та освітню роботу — очолював місцеву філію «Просвіти», організовував
осередки «Січей», був повітовим
кошовим. Належав до Української народно-демократичної партії, з 1899
входив до її керівного органу — Ширшого народного
комітету.
У 1914 після початку війни — за
доносом єдиновірних співмешканців,
які з ідеологічних міркувань симпатизували завойовникам його посадили до сумновідомої львівської
в’язниці «Бригідки»,
де тримали більше двох тижнів, і не знайшовши компромату, випустили.
У 1918—19 роках Чайковський
став повітовим комісаром Самбірського повіту, і принципово працював
на засадах гуманності
та справедливості.
З 1919 р. жив у м. Коломиї , яка в той
час була «під румунським постолом». У 1926-27 роках очолював осередок «Рідної школи».
2 червня 1935 року помер в Коломиї.