Книга робить людину володарем Всесвіту

27 вересня у приміщенні Уманської центральної бібліотеки для дорослих, з нагоди 400 - річчя міста Умані та Всеукраїнського дня бібліотек, відбулася екскурсія до бібліотеки, під час якої студенти УДПУ ознайомилися з  історією бібліотеки, книжковим фондом, довідковим апаратом. 

День знань

Перше вересня - це особливе свято, день знань. Свято мудрості, доброти, людяності. Це свято змін, позитивного розвитку, пізнання нового та невідомого. Цей день завжди особливий, урочистий, і хвилюючий, адже саме з нього починається незвіданий, цікавий і, водночас, нелегкий шлях до пізнання, до нових звершень та самостійного життя.

У цей день працівники  Центральної  бібліотеки для дорослих  вітають всіх людей, які мають безпосереднє відношення до освіти. Бажаємо Вам, дорогі друзі, здоров`я, щастя, радості а також невичерпної енергії при здобутті нових знань.

Завітайте до нашої бібліотеки.

Великий подвижник думки

Іван Якович Франко

Іван Якович Франко - видатний  український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський та політичний діяч . Франко народився 27 серпня 1856 р.  в  с. Начусвичі  Дрогобицького повіту у в східний Галичині в родині заможного селянина-коваля. 3а версією рід Франка від німецьких колоністів,чим пояснюється незвичне прізвище.  Мати Марія Кульчицька походила із зубожілого українського шляхетного роду, була молодшою  за чоловіка на 33 роки.

Батько рано помер,проте помітивши виняткову допитливість і обдарованість  сина, встиг віддати його до початкової школи в  с. Ясениця –Сільна,  де викладали польську і німецьку мову,арифметику.  Потім Іван навчався в Дрогобицький « нормальній школі» Отців Василіан , де отримав першу відзнаку. Враження шкільного дитинства згодом виллються в оповідання «Грицева шкільна наука», « Отець гумориста» та інші .

Перший вірш мав назву  « На Великдень» 1871 и був присвячений батькові,В 1874 у Львівському студентському журналі «Друг» під   псевдонімом  « Джеджалик»  вперше  печатаються вірші 18 річного Івана «Моя пісня» і « Народна  пісня».

            Скінчивши гімназію 1875р. юнак  вступає на філософський факультет  у Львівський  університет. Тут він поринає  у вир українського  суспільного життя, стає членом « Академічного гуртка  «-Друг» . Починає друкувати оповідання  з життя бориславських  нафтовиків ,що привело до конфлікту  з австрійською владою. Франко чотири рази був ув’язнений (  1877  1880  1889 1892 р). В журналі « Дзвін»  друкує знамениті «Каменярі». Почав працювати над першим в  Європейській літературі романом з робітничого життя « Борислав сміється». Починає видавати журнал   «Світ» ,де  друкує свої твори. В 1883р. в журналі «Зоря»   публікує  історичну повість «Захар Беркут»,де опоетизовано  героЇчну боротьбу Галичини проти  татаро-монгольської  навали. Це твір із динамічним сюжетом, глибокими  психологічними портретами  персонажів.  

Франко -прозаїк був новатором  у багатьох жанрах, зокрема українському детективі. Наприкінці ХХ ст. за повістю Франка   «Перехресні стежки»  було знято детективний серіал  «Пастка»,  автори якого одержали Державну премію  ім. Шевченка. На час виходу першої збірки «З вершин і низин»  1887 р. Франко був уже відомим громадським  діячем, знаним письменником і  ученим,  твори якого перекладали в Києві, Петербурзі , Варшаві, Відні.   

Драматургія  Франка   -   невід` ємна складова  українського театру.  Першою доробкою   є  соціально-психологічна  драма «Украдене щастя»  1894р., сюжет якої побудовано на живих джерелах народної творчості. В 1891 р. нарешті закінчив  Чернігівський університет. В 1893р. у Відні  захищає  дисертацію, одержавши  ступінь доктора філософії. Після хвороби майже втрачає зір.  На хвилі піднесення революції 1905р. пише поему « Мойсей», де філософськи осмислює проблему вождя  і народу. Праці Франка з історії і теорії літератури, фольклористики,  етнографії ,мовознавства,  Історії та економіки є могутній внесок у розвитку  української  та  світової  науки. Помер він   на чужих руках . Сини були в армії,дочка у Києві,  жінка в лікарні. А оскільки був « такий бідний, як цілий український  народ», ховали  його  31 травня  1916 р .у Львові на Личаківському  кладовищі  в чужій сорочці та єдиному старенькому костюмі  і поховали в позиченій  ямі. Лише через 10 років упокоївся поет там, де тепер підняв молот гранітний Каменяр.

Франку належить 5 тис. творів  з різних галузей знань. Випущені в світ 50 томів,лише  третина  написаного. Небагато можна назвати в історії людства постатей, рівних йому за різнобічністю  таланту   й наполегливістю,  гідним титанів Відродження.

Європейський вибір України: людина, право, суспільство

День незалежності України - державне свято , що відзначається щорічно 24 серпня на честь прийняття Верховною радою УРСР "Акта проголошення незалежності України", що прийнято вважати датою утворення  держави Україна.

Вперше День незалежності  був відзначений 16 липня 1991 року в пам'ять про те, що рік тому 16 липня 1990 року Верховна рада УРСР прийняла «Декларацію про державний суверенітет України». Також 16 липня 1990 року Верховна рада УРСР прийняла постанову «Про День проголошення незалежності України». У ній зазначено:

«Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки постановляє: Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України».

Згодом, 18 червня 1991 року, були внесені відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР, унаслідок чого в переліку святкових днів з'явився запис: «16 липня — День незалежності України».

Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила «Акт проголошення незалежності України», який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування Дня незалежності України. Тож 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про День незалежності України». 

День незалежності – це день, у якому щорічно зустрічаються Минуле і Майбуття України. Минуле має вселяти мудрість. Майбуття повинно виховувати в нас відповідальність за прийняття рішень.

    

 У серцях народу України серпнева блакить неба і жовтогарячий зерновий лан зливаються барвами української державності в символ свободи та праці. Творення історії Батьківщини, її сьогодення і майбутнього — обов’язок кожного з нас, усього народу.

Біля виставки проведено годину роздумів "Гіркота втрачених можливостей"