Владислав Городецький -
архітектор, підприємець і митець
Ще за життя ім'я архітектора Владислава Городецького було овіяне легендами, а йогодивовижні витвори стали нелише відомими, але йулюбленими. Інтерес до його архітектурної спадщини з плином часу не згасає, бо в нійзакладено те, що можна з повним правом віднести до мистецтва самого високого ґатунку.
В творчому доробку славетного зодчого численніспоруди: храми, палаци, маєтки, музеї і мавзолеї,лікарні, виставочні павільйони , заводи і фабрики та немало іншого.
У цій неординарній людині органічно поєднувалисятонке відчуття краси, буйна фантазія художника іневичерпна енергія будівничого.
Владислав Владиславович Городецький - нащадокстаровинного польського шляхетного роду, що згодом підтверджено й російськими дворянськими правами 1824 року в Подільській губернії.
Народився майбутній архітектор Лєшек ДезидерійВладислав Городецький (таким було його повне ім'я) 23 травня 1863 року в селі Шолудьки Брацлавського повіту Подільської губернії (нині Немирівського району Вінницької області). Середню освіту В.Городецький здобув в Одеському реальному училищі при євангелічній та лютеранській церкві св. Павла.
Вищу фахову освіту в Імператорській академії мистецтв у Санкт-Петербурзі він здобув у 1890 році, закінчивши її архітектурне відділення. Творча діяльність В.Городецького у Києві розпочалася на зламі двох століть, коли в країні встановлюються нові економічні відносини, що сприяли розвитку архітектурно-будівельної справи.До того ж з'явилися нові будівельні матеріали:цемент,бетон, металеві конструкції, які викликали появу нового напрямку в архітектурі. Увесь свій вільний час Владислав Владиславович віддавав своєму іншому захопленню мисливству,якому залишився відданим до кінця життя. Ця мисливська пристрасть помітно позначається і на його творчості.
Не випадково, однією з перших споруд у Києві стане його, так званий, сажковий павільйон (1893) і мисливський тір у садибі Імператорського товариства правильного полювання на Лук'янівці. До речі, проектні роботи архітектор виконав на спонсорських засадах. То був його дарунок київським мисливцям. Київська виставка , де зодчий продемонстрував своє вміння і хист будівничого, стала етапною подією в діяльності В.Городецького.
Відкривалися нові можливості, нові перспективи. Життя подавало немало цікавих і престижних замовлень. І він свій шанс не упускає. За кілька років він робить блискучу кар'єру, здобуває статус провідного архітектора, стає відомою і досить заможною в місті особою. В.Городецький був талановитою людиною, фахівцем високого класу, чудово знав і вміло використовував архітектурні стилі різних часів і народів. А ще відзначався дивовижною працездатністю. Про це свідчить хоча б той факт, що свої найвидатніші пам'ятники архітектури, що залишаються окрасою столиці України і понині, він спорудив майже одночасно.
Впродовж якихось п'яти років (1898-1903) він будує Музей старовини і мистецтв (нинішній Національний художній музей) у стилі класицизму, очолює будівництво однієї з найцікавіших споруд архітектури римо-католицького костьолу св. Миколая в стилізованих готичних формах з високими стрільчатими шпилями, зводить приміщення караїмської кенаси в мавританському стилі.Були ще й два ошатні будинки Російського страхового агенства на Хрещатику, які не збереглися.
Аграрний коледж в Умані (колишня чоловіча гімназія)
Упродовж тридцяти років В.Городецький спорудив близько тридцяти будинків у Києві та низку будівель в інших містах України. Зокрема, він побудував мавзолей графів Потоцьких у селі Печері, Шпиківський цукровий завод, каплицю у Рахнах-Лісових на Поділлі, лікарню у Мошнах, греблі і шлюзи на волинських річках. В Євпаторії архітектор збудував собі віллу, у Сімферополі – власний завод вуглекислоти та штучного льоду , жіночу гімназію у Черкасах, гімназію та міську школу в Умані. Ці архітектурні споруди і досі є прикрасами вулиць нашого міста, його невід’ємною частиною.
( Вище народне училище та чоловіча гімназія спроектовані В. Городецьким)
Будинок з химерами
До свого сорокаліття В.Городецький побудував для себе на вулиці Банковій знаменитий "Будинок з химерами". Він стоїть на крутому південному схилі Хрещатицької долини, тому з боку Банкової має три поверхи, а з боку площі Івана Франка – шість. Італійський скульптор Еліо Саля прикрасив будівлю створеними з бетону наядами, дельфінами, слонами, носорогами, жабами, ящірками та іншими істотами. Кожний поверх будинку займала одна квартира, і для кожної архітектор передбачив окремий винний льох, стайню, каретний сарай, льодовню і навіть корівник. Він оселився у найкращій квартирі з 10 кімнат, а решту квартир здавав внайми.
(Будинок з химерами у Києві з іншої сторони)
В.Городецький також проектував меблі, виготовляв ювелірні прикраси, малював ескізи театральних декорацій, вітражів, шпалер, тканин, взуття та одягу, розписував плафони, різьбив камінь і оформляв книги. Він був завзятим мисливцем, не раз здобував нагороди на стрілецьких змаганнях і щороку їздив на полювання до Азербайджану, Афганістану, на Кавказ та Алтай, до Ірану, Кенії, Монголії, Середньої Азії, Сибіру і Тибету.
Вулиця у самому центрі Києва, забудована 100 років тому архітектором Городецьким, зараз носить його ім’я. А поруч, за столиком на тротуарі у Пасажі (вулиця Хрещатик, буд.15), віднедавна п’є каву бронзовий Владислав Городецький(на фото).
Життєвий і творчий шлях було В. Городецького було висвітлено на мистецькій годині в бібліотеці для дорослих та по місцевому раді
